Близько трьох років бізнесмени Костянтин Жеваго і Вадим Новінський воювали за активи Миколаївського суднобудівного заводу «Океан». Поки перший безрезультатно доводив у судах право власності на підприємство, другий намагався зробити його банкрутом, щоб переоформити на нову юрособу.
Зламати ситуацію допоміг Костянтин Григоришин. Наприкінці травня Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов його компанії «Укррічфлот» і визнав недійсною угоду між «Океаном» і компанією «Консалтинг-Гамма», пов'язану з Новинським, про покупку цінних паперів на 1,5 мільярда гривень.
Таким чином, завод-банкрут позбувся двох третин свого обов'язку і найбільшого кредитора.
Перспективний, але збитковий «Океан»
«Океан» - один з найбільших суднобудівних заводів України. Його технічні можливості дозволяють будувати судна водотоннажністю 350 тисч тонн, що є рекордним показником серед українських підприємств цієї галузі. Але незважаючи на великий потенціал, після отримання Україною незалежності, верф, як і більшість державних підприємств, погрузла в боргах, з якими була не в силах розрахуватися.
Вперше розмови про приватизацію «Океану» почалися в кінці 90-х, але через те, що він входив до списку стратегічних об'єктів, продати його не могли. Уже 2000 року проблема була вирішена і Фонд держмайна виставив завод на продаж.
За підсумками конкурсу 78% акцій «Океану» за 26300000 гривень придбала голландська VB Holding Maatschappij Damen. Ця компанія входить в холдинг Damen Shipyards Group, що об'єднує близько 50 судноверфей по всьому світу. Вже через рік голландці викупили і інші акції підприємства, збільшивши свій пакет до 98%.
Damen Shipyards намагалася розвивати завод п'ять років. За цей час на підприємстві було побудовано більше 30 судів, але цих замовлень не вистачило для того, щоб розрахуватися з боргами і зробити його прибутковим.
Ситуація погіршилася в 2005 році, коли уряд Юлії Тимошенко скасував пільгові умови роботи суднобудівної галузі. Голландська компанія не була готова до нових витрат, тому стала шукати партнера.
На допомогу прийшов норвезький суднобудівний холдинг Aker Yards. Разом з Damen Shipyards Group вони створили в Нідерландах спільне підприємство Okean BV в якому 50,1% належав першої корпорації, а 49,9% - другий.
Згодом, Aker Yards повністю викупив Okean BV і став власником 98% «Океану». Але на цьому перипетії навколо заводу тільки почалися.
Російські інвестори
У 2008 році люксембурзький FLC West Holding за 292 мільйони євро викупив у Aker Yards (пізніше перейменований в Wadan Yards) контроль над «Океаном» і ще двома суднобудівними заводами в Німеччині.
FLC West Holding був створений російською державною «Фінансової лізингової компанією» (ФЛК) і кіпрським офшором Almiar Investments. Керував цією структурою член ради директорів ФЛК Андрій Бурлаков.
Колишній фінансовий директор Wadan Yards і Okean BV Анна Еткіна в інтерв'ю російському Forbes розповіла, що купити суднобудівні підприємства хотів саме Бурлаков, але через велику вартість йому довелося шукати інвестора.
Після низки переговорів він знайшов людей, готових вкласти гроші. Ними стали член наглядової ради «Газпрому» і колишній міністр енергетики РФ Ігор Юсуфов і його старший син Віталій. Посада першого зіграла важливу роль у виборі Бурлакова, адже за словами еткіна, Юсуфов заявляв, що зможе лобіювати інтереси компанії на державному рівні.
- Акції збанкрутілої норвезької компанії Aker Yards придбали люксембурзький FLC West (70%) і корейська STX-E (30%). Акціонером FLC West була на 1% ФЛК, а на 74% - підконтрольна Юсуфов Templestowe BVI. Гроші в FLC West надходили від ФЛК і від Templestowe. Ще на 25% власником була кіпрська компанія Blakstead, що належала в рівних частках Бурлакова, Зарицькому і працівникові ФЛК Сергію Морозову, - розповіла Еткіна.
Деякий час українським та два німецьких підприємства працювали спокійно, але вже в 2009 році між старшим Юсуфов і Бурлакова виник конфлікт - перший хотів перереєструвати заводу в іншу компанію, щоб уникнути тиску з боку ФЛК, другий - був проти.
Молодший Юсуфов, як представник головного інвестора - Templestowe, просто замінив Бурлакова довіреною особою Ігорем Шапошниковим, який підписав усі необхідні папери.
Після цих ротацій, європейські страхові компанії, раніше обіцяли надати заводам кредити, відмовилися від своїх обіцянок. А обидва німецькі підприємства перейшли в стадію банкрутства. Юсуфов не дали їм збанкрутувати повністю і переоформити документи, стали єдиними власниками німецьких активів.
Компанії Wadan Yards і Okean B.V. були закинуті, але перед цим акції українського «Океану» пройшли через ряд офшорних компаній і опинилися у власності голландської Olympus Investments. Крім Юсуфов вона була підконтрольна бізнесменові Вадиму Новинському.
Пізніше, збанкрутілу Okean BV придбала група інвесторів на чолі з Костянтином Жеваго, які звернулися до суду, щоб визнати всі угоди щодо відчуження «Океану» незаконними.
Еткіна з 2011 року лікується в Ізраїлі. Вона поїхала туди після того, як на них з Бурлаковим скоїв напад кілер. Після двох кульових поранень вона залишилася жива, а її колишній партнер помер.
Війна українських олігархів
Поки Жеваго намагався через нідерландські та американські суди довести свої права на володіння «Океаном», його новим керівником стала людина Новинського - Василь Федін.
Уже в липні 2012 року була розпочато справу про банкрутство заводу, а за два тижні до цього фірма «Консалтинг-Гамма» продала йому інвестиційні сертифікати на суму 1,5 млрд гривень. Таким чином вона стала найбільшим кредитором підприємства.
Раніше «Консалтинг-Гамма» була співвласником заводу «Запоріжнерудпром», афілійованого з «Смарт-холдингом». У структурах Новинського зв'язку з цією компанією, як і взагалі «Океаном», заперечують.
Останнім штрихом у цій схемі повинен стати продаж активів заводу знову ТОВ «Завод «Океан», оформленому на кіпрську компанію Ilkostra Services. Але зробити це менеджери Новинського не встигли.
Судова тяжба тривала до квітня 2014 року, поки Вищий госпсуд не зобов'язує апеляційний суд розглянути скаргу компанії Okean BV про списання боргів заводу перед нею.
Вже в травні суд прийняв ще одну постанову, якою скасував рішення про банкрутство «Океану» і повернув процес на стадію розпорядження майном. Журналісти сприйняли це повідомлення як перемогу Жеваго над Новинським, але в суперечці брало участь ще кілька відомих в Україні осіб.
Процедуру банкрутства «Океану» започаткував не «Консалтинг-Гамма», як стверджували багато ЗМІ, а «Малярно-ізоляційне підприємство «Райдуга», яке, за даними Держреєстру, належить структурам, близьким до обраного президента Петра Порошенка.
Крім того, коли Okean B.V. намагалася оскаржити рішення про банкрутство одна, Вищої госпсуд їй відмовив. Коли ж аналогічну заяву подало відразу три компанії - скарга була задоволена. Допомогли структурі Жеваго фірма «Нібулон» та «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
Перша належить підприємцю Олексію Вадатурському. Друга - компанії Peneliaco limited, яка входить в холдинг «Енергетичний стандарт» бізнесмена Костянтина Григоришина.
Вони також виступають кредиторами «Океану», але їх частка від загальної суми визнаних вимог складає лише 3,5%
Бенефіс Григоришина
З 28 травня справу просунулася ще на крок - Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов «Укррічфлот» і визнав недійсною угоду між «Океаном» і «Консалтинг-Гамма» про покупку цінних паперів на 1,5 мільярда гривень.
У своїй заяві позивач стверджував, що рішення про підписання угоди, вартість якого перевищувала розмір статутного капіталу самої компанії на «Океані» взяли без проведення загальних зборів акціонерів, суперечить чинному законодавству.
Насправді ж виявилося, що збори все ж проводилися і навіть рішення про надання додаткових повноважень правлінню підприємства приймалося, але воно було настільки розмито прописано, що суд прийняв рішення задовольнити позов і скасувати угоду.
Таким чином, «Консалтинг-Гамма» втратила право вимагати півтора мільярда гривень від «Океану», сума визнаних вимог до якого скоротилася з 2,3 мільярда гривень до 0,8 мільярда.
Загадкою в цій історії залишається те, чому компанія Григоришина, який не має інтересів у машинобудуванні, влізла в конфлікт між двома олігархами.
У «Укррічфлот» повідомили, що фірму цікавлять тільки гроші, які їй заборгувала верф.
- Для Григоришина компанія «Укррічфлот» не представляє особливого інтересу - це не профільний актив ... Ми просто хочемо повернути свої гроші і ніяких підстав політичного, або конфліктного тут немає, - сказав представник компанії.
І все ж є ще один фактор, який міг вплинути на рішення її власника стати активним учасником судових процесів.
Наприкінці 2012 року «Смарт-холдинг» Новинського викупив частину акцій Сумського НВО ім. Фрунзе, мажоритарним акціонером якого є Григоришин. Після цього між двома бізнесменами розгорівся конфлікт, який триває досі.
Новий акціонер намагається призначити на заводі нове керівництво, а в майбутньому планує викупити всі акції. У плани же Григоришина, швидше за все, такі зміни не входили.
Дмитро Король, «INSIDER»
Зламати ситуацію допоміг Костянтин Григоришин. Наприкінці травня Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов його компанії «Укррічфлот» і визнав недійсною угоду між «Океаном» і компанією «Консалтинг-Гамма», пов'язану з Новинським, про покупку цінних паперів на 1,5 мільярда гривень.
Таким чином, завод-банкрут позбувся двох третин свого обов'язку і найбільшого кредитора.
Перспективний, але збитковий «Океан»
«Океан» - один з найбільших суднобудівних заводів України. Його технічні можливості дозволяють будувати судна водотоннажністю 350 тисч тонн, що є рекордним показником серед українських підприємств цієї галузі. Але незважаючи на великий потенціал, після отримання Україною незалежності, верф, як і більшість державних підприємств, погрузла в боргах, з якими була не в силах розрахуватися.
Вперше розмови про приватизацію «Океану» почалися в кінці 90-х, але через те, що він входив до списку стратегічних об'єктів, продати його не могли. Уже 2000 року проблема була вирішена і Фонд держмайна виставив завод на продаж.
За підсумками конкурсу 78% акцій «Океану» за 26300000 гривень придбала голландська VB Holding Maatschappij Damen. Ця компанія входить в холдинг Damen Shipyards Group, що об'єднує близько 50 судноверфей по всьому світу. Вже через рік голландці викупили і інші акції підприємства, збільшивши свій пакет до 98%.
Damen Shipyards намагалася розвивати завод п'ять років. За цей час на підприємстві було побудовано більше 30 судів, але цих замовлень не вистачило для того, щоб розрахуватися з боргами і зробити його прибутковим.
Ситуація погіршилася в 2005 році, коли уряд Юлії Тимошенко скасував пільгові умови роботи суднобудівної галузі. Голландська компанія не була готова до нових витрат, тому стала шукати партнера.
На допомогу прийшов норвезький суднобудівний холдинг Aker Yards. Разом з Damen Shipyards Group вони створили в Нідерландах спільне підприємство Okean BV в якому 50,1% належав першої корпорації, а 49,9% - другий.
Згодом, Aker Yards повністю викупив Okean BV і став власником 98% «Океану». Але на цьому перипетії навколо заводу тільки почалися.
Російські інвестори
У 2008 році люксембурзький FLC West Holding за 292 мільйони євро викупив у Aker Yards (пізніше перейменований в Wadan Yards) контроль над «Океаном» і ще двома суднобудівними заводами в Німеччині.
FLC West Holding був створений російською державною «Фінансової лізингової компанією» (ФЛК) і кіпрським офшором Almiar Investments. Керував цією структурою член ради директорів ФЛК Андрій Бурлаков.
Колишній фінансовий директор Wadan Yards і Okean BV Анна Еткіна в інтерв'ю російському Forbes розповіла, що купити суднобудівні підприємства хотів саме Бурлаков, але через велику вартість йому довелося шукати інвестора.
Після низки переговорів він знайшов людей, готових вкласти гроші. Ними стали член наглядової ради «Газпрому» і колишній міністр енергетики РФ Ігор Юсуфов і його старший син Віталій. Посада першого зіграла важливу роль у виборі Бурлакова, адже за словами еткіна, Юсуфов заявляв, що зможе лобіювати інтереси компанії на державному рівні.
- Акції збанкрутілої норвезької компанії Aker Yards придбали люксембурзький FLC West (70%) і корейська STX-E (30%). Акціонером FLC West була на 1% ФЛК, а на 74% - підконтрольна Юсуфов Templestowe BVI. Гроші в FLC West надходили від ФЛК і від Templestowe. Ще на 25% власником була кіпрська компанія Blakstead, що належала в рівних частках Бурлакова, Зарицькому і працівникові ФЛК Сергію Морозову, - розповіла Еткіна.
Деякий час українським та два німецьких підприємства працювали спокійно, але вже в 2009 році між старшим Юсуфов і Бурлакова виник конфлікт - перший хотів перереєструвати заводу в іншу компанію, щоб уникнути тиску з боку ФЛК, другий - був проти.
Молодший Юсуфов, як представник головного інвестора - Templestowe, просто замінив Бурлакова довіреною особою Ігорем Шапошниковим, який підписав усі необхідні папери.
Після цих ротацій, європейські страхові компанії, раніше обіцяли надати заводам кредити, відмовилися від своїх обіцянок. А обидва німецькі підприємства перейшли в стадію банкрутства. Юсуфов не дали їм збанкрутувати повністю і переоформити документи, стали єдиними власниками німецьких активів.
Компанії Wadan Yards і Okean B.V. були закинуті, але перед цим акції українського «Океану» пройшли через ряд офшорних компаній і опинилися у власності голландської Olympus Investments. Крім Юсуфов вона була підконтрольна бізнесменові Вадиму Новинському.
Пізніше, збанкрутілу Okean BV придбала група інвесторів на чолі з Костянтином Жеваго, які звернулися до суду, щоб визнати всі угоди щодо відчуження «Океану» незаконними.
Еткіна з 2011 року лікується в Ізраїлі. Вона поїхала туди після того, як на них з Бурлаковим скоїв напад кілер. Після двох кульових поранень вона залишилася жива, а її колишній партнер помер.
Війна українських олігархів
Поки Жеваго намагався через нідерландські та американські суди довести свої права на володіння «Океаном», його новим керівником стала людина Новинського - Василь Федін.
Уже в липні 2012 року була розпочато справу про банкрутство заводу, а за два тижні до цього фірма «Консалтинг-Гамма» продала йому інвестиційні сертифікати на суму 1,5 млрд гривень. Таким чином вона стала найбільшим кредитором підприємства.
Раніше «Консалтинг-Гамма» була співвласником заводу «Запоріжнерудпром», афілійованого з «Смарт-холдингом». У структурах Новинського зв'язку з цією компанією, як і взагалі «Океаном», заперечують.
Останнім штрихом у цій схемі повинен стати продаж активів заводу знову ТОВ «Завод «Океан», оформленому на кіпрську компанію Ilkostra Services. Але зробити це менеджери Новинського не встигли.
Судова тяжба тривала до квітня 2014 року, поки Вищий госпсуд не зобов'язує апеляційний суд розглянути скаргу компанії Okean BV про списання боргів заводу перед нею.
Вже в травні суд прийняв ще одну постанову, якою скасував рішення про банкрутство «Океану» і повернув процес на стадію розпорядження майном. Журналісти сприйняли це повідомлення як перемогу Жеваго над Новинським, але в суперечці брало участь ще кілька відомих в Україні осіб.
Процедуру банкрутства «Океану» започаткував не «Консалтинг-Гамма», як стверджували багато ЗМІ, а «Малярно-ізоляційне підприємство «Райдуга», яке, за даними Держреєстру, належить структурам, близьким до обраного президента Петра Порошенка.
Крім того, коли Okean B.V. намагалася оскаржити рішення про банкрутство одна, Вищої госпсуд їй відмовив. Коли ж аналогічну заяву подало відразу три компанії - скарга була задоволена. Допомогли структурі Жеваго фірма «Нібулон» та «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
Перша належить підприємцю Олексію Вадатурському. Друга - компанії Peneliaco limited, яка входить в холдинг «Енергетичний стандарт» бізнесмена Костянтина Григоришина.
Вони також виступають кредиторами «Океану», але їх частка від загальної суми визнаних вимог складає лише 3,5%
Бенефіс Григоришина
З 28 травня справу просунулася ще на крок - Госпсуд Миколаївської області задовольнив позов «Укррічфлот» і визнав недійсною угоду між «Океаном» і «Консалтинг-Гамма» про покупку цінних паперів на 1,5 мільярда гривень.
У своїй заяві позивач стверджував, що рішення про підписання угоди, вартість якого перевищувала розмір статутного капіталу самої компанії на «Океані» взяли без проведення загальних зборів акціонерів, суперечить чинному законодавству.
Насправді ж виявилося, що збори все ж проводилися і навіть рішення про надання додаткових повноважень правлінню підприємства приймалося, але воно було настільки розмито прописано, що суд прийняв рішення задовольнити позов і скасувати угоду.
Таким чином, «Консалтинг-Гамма» втратила право вимагати півтора мільярда гривень від «Океану», сума визнаних вимог до якого скоротилася з 2,3 мільярда гривень до 0,8 мільярда.
Загадкою в цій історії залишається те, чому компанія Григоришина, який не має інтересів у машинобудуванні, влізла в конфлікт між двома олігархами.
У «Укррічфлот» повідомили, що фірму цікавлять тільки гроші, які їй заборгувала верф.
- Для Григоришина компанія «Укррічфлот» не представляє особливого інтересу - це не профільний актив ... Ми просто хочемо повернути свої гроші і ніяких підстав політичного, або конфліктного тут немає, - сказав представник компанії.
І все ж є ще один фактор, який міг вплинути на рішення її власника стати активним учасником судових процесів.
Наприкінці 2012 року «Смарт-холдинг» Новинського викупив частину акцій Сумського НВО ім. Фрунзе, мажоритарним акціонером якого є Григоришин. Після цього між двома бізнесменами розгорівся конфлікт, який триває досі.
Новий акціонер намагається призначити на заводі нове керівництво, а в майбутньому планує викупити всі акції. У плани же Григоришина, швидше за все, такі зміни не входили.
Дмитро Король, «INSIDER»
Немає коментарів:
Дописати коментар