Миколаївський експорт продовжує своє падіння. За підсумками 2015 року загальний обсяг експорту товарів склав 1 млрд. 603 млн.дол.США, це на 500 млн.дол.США менше, ніж в 2013 році.
В абсолютних цифрах падає експорт як в країни СНД (тут причини зрозумілі), так і на ринки Євросоюзу.
Всупереч очікуванням євроромантиків, одностороннє введення Євросоюзом безмитного доступу для частини українських товарів не змогло навіть зберегти в колишніх обсягах експорт миколаївських підприємств в країни ЄС від падіння. Якщо в масштабах всієї України це пояснюють випаданням з зовнішньої торгівлі цілого ряду великих експортерів Донбасу і Криму, то для Миколаївщини потрібно шукати інші причини. Особливо примітно, що спад відбувається на тлі девальвації гривні, яка повинна була б зробити нашу продукцію більш конкурентоспроможною.
Для полегшення розуміння того, що відбувається InsheTV підготувало інфографіку, яка відображатиме стан зовнішньої торгівлі Миколаївської області на основі даних Головного управління статистики Миколаївської області за 2012-2015 рр.
Для початку порівняємо показники зовнішньої торгівлі Миколаївської області 2015 і 2013 роки (схоже, традиція звірятися з 13-м роком може знову стати актуальною на найближчі роки).
Якщо в 2013 році загальний обсяг експорту в ЄС становив трохи більше 233 млн.дол.США, то в 2015 - майже 168 млн.дол.США. Правда, питома вага європейських ринків для Миколаївщини за ці два роки суттєво додав, з 10% до 15% від загального обсягу.
Ще одним критично важливим показником сьогодні є залежність від ринків СНД зокрема, і російських особливо.
Миколаївська область залишається в числі тих регіонів України, для яких Російська Федерація є найбільшим зовнішньоекономічним партнером.
Однак не варто поспішати з політичними висновками про браку патріотизму у миколаївського бізнесу. Левову частку експорту в СНД формують поставки глинозему Миколаївським глиноземний завод в рамках корпорації РУСАЛ. Поміняти споживача МГЗ не в змозі, навіть якби така дивна думка прийшла в голову Олегу Дерипасці.
У порівнянні з 2013 роком експорт в СНД миколаївської продукції зменшився на 350 млн.дол.США, з 816 до 458 млн.дол.США.
Тектонічні зміни в економічних взаємозв'язках України і СНД на чолі з РФ добре показує статистика імпорту означає: перевезення з СНД за два роки впав втричі, скотившись до 273 млн.дол.США. В результаті частка імпорту з СНД зрівнялася з часткою товарів Євросоюзу - 29,4%.
У число найбільших покупців миколаївської продукції в 2015 році увійшла тільки одна європейська країна - Іспанія, в основному тут представлені країни Близького Сходу і Азії: Саудівська Аравія, Єгипет, Індія, Туреччина, Іран, Корея, Бангладеш.
Зате країни ЄС традиційно представлені дуже широко в числі постачальників товарів для миколаївських підприємств: Польща, Німеччина, Великобританія. Потрібно відзначити, що давній перехід МГЗ від переробки давальницької сировини до експортно-імпортних постачань зробив істотний вплив і на ТОП-10 імпорту: перше і четверте місця відповідно займають постачальники бокситів, сировини для виробництва глинозему, Гвінея і Гайана.
У порівнянні з 2014-м в минулому році впав імпорт з Росії, Китаю, Туреччини. Відчутне зростання імпортних поставок стався з США, Бразилії, Німеччини та Польщі.
Однак набагато сильніші зміни відбулися в географічній структурі експортних поставок.
У числі п'яти країн, поставки миколаївської продукції зросли за рік найбільше увійшли Корея, Ізраїль, Індія, Туреччина та Іспанія. Найбільше падіння експорту в 2015 році (в порівнянні з 2014), крім Російської Федерації, також торкнулося Єгипту, Ірану, Нідерландів і Пакистану.
Зовнішньоекономічних партнерів миколаївських експортерів з позитивною і негативною динамікою можна побачити нижче.
Результати зовнішньоекономічної діяльності за останні два роки переконливо підтверджують правоту тих, хто бачив майбутнє української і, зокрема, миколаївської економіки в Азії, Близькому Сході та Африці. Асоціація з Євросоюзом в цьому плані, перш за все, була покликана відкрити перспективи для посилення конкурентоспроможності наших підприємств за рахунок залучення європейських інвестицій і технологій. Але - увага! - В першу чергу заради конкурентоспроможності не так на європейських ринках, а на ринках третіх країн. У 2013 році, коли розробляли Угоду про Асоціацію, малися на увазі, перш за все, ринки СНД. Сьогодні це стало неможливим з огляду на торгової війни і прямої російської агресії, взаємних бар'єрів в логістиці і т.д.
Так, азіатські та африканські ринки залишаються відкритими. Але за минулі два роки отримати істотніше інвестиції і технології ЄС в тих розмірах, які могли б переломити ситуацію, не вдалося. І не тільки через військового конфлікту і втрати двох великих регіонів.
Корупція, наростаючий вал анархії, неприйнятні з точки зору будь-якого інвестора обмеження валютних операцій, зростання фіскального преса - які вже тут інвестиції.
В результаті, товарна структура миколаївського експорту набуває все більш яскравий сировинний характер.
У 2015 році більше половини експортних поставок довелося на зерно та іншу продукцію рослинництва. Звідси, до речі і різкі скачки в географії поставок: виграний або програний контракт «Нібулона» або інших великих зернотрейдерів відразу відображається в переліку країн-провідних зовнішньоекономічних партнерів регіону.
У той же час частка машин, механізмів і обладнання зменшилася з 14% до 10% від загального обсягу експорту. При цьому в абсолютних цифрах спад експорту високотехнологічної продукції ще більш помітний. Поки нашим машинобудівникам - «Зорі-Машпроекту», «Первомайськдизельмаш», «Екватор» та іншим компенсувати втрачені на російському ринку обсяги в країнах Південно-Східної Азії або Латинської Америки не вдалося. Торгова війна з Росією призвела до того, що свої традиційні ринки втратили і виробники молочної продукції, соків і напоїв ( «Сандора», «Баштанський сирзавод» та інші). Звідси спад експорту готових продуктів харчування.
Єдиний вид товарів, поставки якого відчутно зросли за два минулі роки - це рослинне масло. Ось тільки на одному соняшнику великої аграрною державою не станеш.
Оприлюднені Головним управлінням статистики в Миколаївській області результати експорту за січень цього року показали, що «дно» зовнішньої торгівлі поки не досягнуто. За перший місяць 2016 року миколаївським підприємствам вдалося продати за кордон лише 73% від обсягу січня минулого року.
При всіх, дійсно мали місце поступки європейських партнерів, радикально ситуація з поставками в ЄС не змінюється: експерти в самих різних областях, від АПК до машинобудування, радять українським виробникам зосередитися або на занятті спеціалізованих ніш, або шукати можливості для аутсорсингу і промислової кооперації з європейськими виробниками. Наприклад, довгі роки західні області мали непогані показники щодо постачання в ЄС автомобільної продукції за рахунок декількох підприємств по збірці проводки для автомобілів.
Для масового виходу на європейський ринок необхідний переклад виробництв на європейські стандарти. Кажуть у нас про це вже п'ять років, але підприємств, які зуміли їх освоїти в достатній для європейських партнерів міру, як і раніше одиниці.
Куди більш перспективними в середньостроковій перспективі виглядає розширення співпраці з країнами арабського світу, Південно-східної Азії і, особливо, практично ігнорують поки тропічної Африкою. Але специфіка цих країн в тому, що самостійно на їх ринки можуть пробитися тільки гіганти на кшталт «Нібулона» або «Зорі-Машпроект». Для виробників поменше вкрай необхідна підтримка державних органів, хоча б на рівні регіону. Хоча складно сперечатися, що відрядження, наприклад, в Нігерію, куди менш приваблива, ніж поїздка по курортам настільки улюбленої нашими делегаціями Хорватії.
Втім, є й інший варіант: дочекатися приходу китайських або індійських інвесторів. Вони прекрасно розуміють, що Асоціація України та ЄС для них - хороші ворота на європейський ринок, через відкриття тут «отверточних» виробництв. Ось тільки буде це нескоро, інвестори вони дуже вимогливі до місцевих умов, та й вельми прагматичні - до якихось соціальних програм з розвитку регіону їх буде схилити складно.
Джерело http://inshe.tv
В абсолютних цифрах падає експорт як в країни СНД (тут причини зрозумілі), так і на ринки Євросоюзу.
Всупереч очікуванням євроромантиків, одностороннє введення Євросоюзом безмитного доступу для частини українських товарів не змогло навіть зберегти в колишніх обсягах експорт миколаївських підприємств в країни ЄС від падіння. Якщо в масштабах всієї України це пояснюють випаданням з зовнішньої торгівлі цілого ряду великих експортерів Донбасу і Криму, то для Миколаївщини потрібно шукати інші причини. Особливо примітно, що спад відбувається на тлі девальвації гривні, яка повинна була б зробити нашу продукцію більш конкурентоспроможною.
Для полегшення розуміння того, що відбувається InsheTV підготувало інфографіку, яка відображатиме стан зовнішньої торгівлі Миколаївської області на основі даних Головного управління статистики Миколаївської області за 2012-2015 рр.
Для початку порівняємо показники зовнішньої торгівлі Миколаївської області 2015 і 2013 роки (схоже, традиція звірятися з 13-м роком може знову стати актуальною на найближчі роки).
Якщо в 2013 році загальний обсяг експорту в ЄС становив трохи більше 233 млн.дол.США, то в 2015 - майже 168 млн.дол.США. Правда, питома вага європейських ринків для Миколаївщини за ці два роки суттєво додав, з 10% до 15% від загального обсягу.
Ще одним критично важливим показником сьогодні є залежність від ринків СНД зокрема, і російських особливо.
Миколаївська область залишається в числі тих регіонів України, для яких Російська Федерація є найбільшим зовнішньоекономічним партнером.
Однак не варто поспішати з політичними висновками про браку патріотизму у миколаївського бізнесу. Левову частку експорту в СНД формують поставки глинозему Миколаївським глиноземний завод в рамках корпорації РУСАЛ. Поміняти споживача МГЗ не в змозі, навіть якби така дивна думка прийшла в голову Олегу Дерипасці.
У порівнянні з 2013 роком експорт в СНД миколаївської продукції зменшився на 350 млн.дол.США, з 816 до 458 млн.дол.США.
Тектонічні зміни в економічних взаємозв'язках України і СНД на чолі з РФ добре показує статистика імпорту означає: перевезення з СНД за два роки впав втричі, скотившись до 273 млн.дол.США. В результаті частка імпорту з СНД зрівнялася з часткою товарів Євросоюзу - 29,4%.
У число найбільших покупців миколаївської продукції в 2015 році увійшла тільки одна європейська країна - Іспанія, в основному тут представлені країни Близького Сходу і Азії: Саудівська Аравія, Єгипет, Індія, Туреччина, Іран, Корея, Бангладеш.
Зате країни ЄС традиційно представлені дуже широко в числі постачальників товарів для миколаївських підприємств: Польща, Німеччина, Великобританія. Потрібно відзначити, що давній перехід МГЗ від переробки давальницької сировини до експортно-імпортних постачань зробив істотний вплив і на ТОП-10 імпорту: перше і четверте місця відповідно займають постачальники бокситів, сировини для виробництва глинозему, Гвінея і Гайана.
У порівнянні з 2014-м в минулому році впав імпорт з Росії, Китаю, Туреччини. Відчутне зростання імпортних поставок стався з США, Бразилії, Німеччини та Польщі.
Однак набагато сильніші зміни відбулися в географічній структурі експортних поставок.
У числі п'яти країн, поставки миколаївської продукції зросли за рік найбільше увійшли Корея, Ізраїль, Індія, Туреччина та Іспанія. Найбільше падіння експорту в 2015 році (в порівнянні з 2014), крім Російської Федерації, також торкнулося Єгипту, Ірану, Нідерландів і Пакистану.
Зовнішньоекономічних партнерів миколаївських експортерів з позитивною і негативною динамікою можна побачити нижче.
Результати зовнішньоекономічної діяльності за останні два роки переконливо підтверджують правоту тих, хто бачив майбутнє української і, зокрема, миколаївської економіки в Азії, Близькому Сході та Африці. Асоціація з Євросоюзом в цьому плані, перш за все, була покликана відкрити перспективи для посилення конкурентоспроможності наших підприємств за рахунок залучення європейських інвестицій і технологій. Але - увага! - В першу чергу заради конкурентоспроможності не так на європейських ринках, а на ринках третіх країн. У 2013 році, коли розробляли Угоду про Асоціацію, малися на увазі, перш за все, ринки СНД. Сьогодні це стало неможливим з огляду на торгової війни і прямої російської агресії, взаємних бар'єрів в логістиці і т.д.
Так, азіатські та африканські ринки залишаються відкритими. Але за минулі два роки отримати істотніше інвестиції і технології ЄС в тих розмірах, які могли б переломити ситуацію, не вдалося. І не тільки через військового конфлікту і втрати двох великих регіонів.
Корупція, наростаючий вал анархії, неприйнятні з точки зору будь-якого інвестора обмеження валютних операцій, зростання фіскального преса - які вже тут інвестиції.
В результаті, товарна структура миколаївського експорту набуває все більш яскравий сировинний характер.
У 2015 році більше половини експортних поставок довелося на зерно та іншу продукцію рослинництва. Звідси, до речі і різкі скачки в географії поставок: виграний або програний контракт «Нібулона» або інших великих зернотрейдерів відразу відображається в переліку країн-провідних зовнішньоекономічних партнерів регіону.
У той же час частка машин, механізмів і обладнання зменшилася з 14% до 10% від загального обсягу експорту. При цьому в абсолютних цифрах спад експорту високотехнологічної продукції ще більш помітний. Поки нашим машинобудівникам - «Зорі-Машпроекту», «Первомайськдизельмаш», «Екватор» та іншим компенсувати втрачені на російському ринку обсяги в країнах Південно-Східної Азії або Латинської Америки не вдалося. Торгова війна з Росією призвела до того, що свої традиційні ринки втратили і виробники молочної продукції, соків і напоїв ( «Сандора», «Баштанський сирзавод» та інші). Звідси спад експорту готових продуктів харчування.
Єдиний вид товарів, поставки якого відчутно зросли за два минулі роки - це рослинне масло. Ось тільки на одному соняшнику великої аграрною державою не станеш.
Оприлюднені Головним управлінням статистики в Миколаївській області результати експорту за січень цього року показали, що «дно» зовнішньої торгівлі поки не досягнуто. За перший місяць 2016 року миколаївським підприємствам вдалося продати за кордон лише 73% від обсягу січня минулого року.
При всіх, дійсно мали місце поступки європейських партнерів, радикально ситуація з поставками в ЄС не змінюється: експерти в самих різних областях, від АПК до машинобудування, радять українським виробникам зосередитися або на занятті спеціалізованих ніш, або шукати можливості для аутсорсингу і промислової кооперації з європейськими виробниками. Наприклад, довгі роки західні області мали непогані показники щодо постачання в ЄС автомобільної продукції за рахунок декількох підприємств по збірці проводки для автомобілів.
Для масового виходу на європейський ринок необхідний переклад виробництв на європейські стандарти. Кажуть у нас про це вже п'ять років, але підприємств, які зуміли їх освоїти в достатній для європейських партнерів міру, як і раніше одиниці.
Куди більш перспективними в середньостроковій перспективі виглядає розширення співпраці з країнами арабського світу, Південно-східної Азії і, особливо, практично ігнорують поки тропічної Африкою. Але специфіка цих країн в тому, що самостійно на їх ринки можуть пробитися тільки гіганти на кшталт «Нібулона» або «Зорі-Машпроект». Для виробників поменше вкрай необхідна підтримка державних органів, хоча б на рівні регіону. Хоча складно сперечатися, що відрядження, наприклад, в Нігерію, куди менш приваблива, ніж поїздка по курортам настільки улюбленої нашими делегаціями Хорватії.
Втім, є й інший варіант: дочекатися приходу китайських або індійських інвесторів. Вони прекрасно розуміють, що Асоціація України та ЄС для них - хороші ворота на європейський ринок, через відкриття тут «отверточних» виробництв. Ось тільки буде це нескоро, інвестори вони дуже вимогливі до місцевих умов, та й вельми прагматичні - до якихось соціальних програм з розвитку регіону їх буде схилити складно.
Джерело http://inshe.tv
Немає коментарів:
Дописати коментар